той самий день.те саме підпілля.а хоча ви ж у мене розумні, самі все зрозумієте
кілька годин потому...
пишу, бо серце обливається кривавими сльозами від жалю до самої себе. "чому мені так погано?я вже зовсім зайшов на лайно" лунає skinhate, котрий якимось дивним чином перетворився на evenesence. мабуть тому, що музика грає у мене в голові. як би то її відірвати? бо дурні думки вісімнадцятирічної дівчинки з надвисокими амбіціями та ще не стертим віком підлітковим максималізмом аж надто сильно заважає просто насолоджуватись життям. "та ще й ці трикляті місячні ніяк не закінчаться" лунає голос у мене всередині. десь у довгастому мозку. evenesence перетворився на rammstein. дивні якісь метаморфози. зателефонував один із коханців. запропонував зустрітись. дуже здивувався тому, що я не на парах. "та пиздуй вже на цю йобану зустріч!" радить голос у довгастому мозку. пиздую...